Бакпосів калу на дисбактеріоз

У нормі кишечник має різні мікроорганізми, які виконують дуже
важливі, життєво необхідні функції для організму в цілому. Ці
мікроорганізми називають нормальною мікрофлорою кишечнику. Всі вони
існують в добре організованому, взаємозалежному співтоваристві,
збалансованому за кількісним і якісним складом. Зміна якісного та
кількісного складу мікрофлори називають дисбактеріозом кишечника.

Причини дисбактеріозу кишечника різноманітні:

• Прийом антибактеріальних препаратів;
• Захворювання з ураженням імунної системи;
• Захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються
  ферментативними порушеннями;
• Незбалансовані дієти;
• Безконтрольне застосування очисних методик.

Клінічна картина захворювання залежить від стадії патологічного
процесу. Якщо говорити про початкові прояви, в основі яких лежить
незначна зміна кількісного складу мікрофлори кишечника, як правило, в
цьому випадку пацієнти навіть не здогадуються про наявність у них цієї
патології. В цей час, дисбактеріоз ще ніяк не дає про себе знати.

Друга стадія захворювання характеризується появою проблем з
травленням. Часті діареї, що змінюються запорами, бурчання в животі,
викликане надмірним газоутворенням, розлита біль у животі.

Третя стадія характеризується появою різноманітних проблем,
викликаних порушенням засвоєння поживних речовин, отриманих з їжею. До
того ж зміни нижніх відділів кишечнику вже не носять тільки
функціональний характер, так як з’являються ознаки запалення в
шлунково — кишковому тракті. Прояви цієї патології різноманітні, але
найчастіше на тлі симптомів ураження кишечника виникають часті
простудні захворювання, слабкість, часті головні болі, швидка
стомлюваність.

Четверта стадія характеризується наявністю вираженого виснаження,
анемії, і так далі.

Показання до проведення дослідження:

• тривалий період реконвалесценції після гострих кишкових
  захворювань;
• довгостроково-протікають кишкові розлади (дисфункції), при яких не
  вдається виділити патогенні мікроорганізми;
• дисфункція кишечнику у осіб, що тривало піддаються впливу деяких
  виробничих факторів (іонізуючі випромінювання, токсичні хімічні
  сполуки), а також при інтенсивній антибіотико — або імуносупресивної
  терапії;
• загострення хронічних захворювань шлунково — кишкового тракту
  (коліти, холецистити, виразкова хвороба та інші);
• системна запальна реакція і бактерімія без вираженого вогнища
  запалення;
• інфекційні процеси, які важко піддаються лікуванню;
• підготовка до оперативного втручання на шлунково — кишковому
  тракті;
• дисфункція кишечнику у новонароджених.